понеділок, 28 листопада 2011 р.

Міні-список "Улюблені «гарячі клавіші»

клавіатурні комбінації
Використання багатьох «клавіш швидкого виклику» суттєво полегшує, а часто навіть прискорює роботу з ПК. Крім того, це навіть може бути корисно для здоров’я! (адже зменшується «правий крен» в сторону миші:).

Ось список клавіш-поєднань, які особисто мені дуже помічні:

У браузерах:
F5 – оновлення сторінки
Натискання коліщатка мишки – відкрити посилання у новій вкладці
Ctrl+D – зробити закладку відкритої сторінки
Ctrl+F – пошук слова/фрагмента
Ctrl+T – відкриття нової вкладки
Ctrl+S – зберегти сторінку як

пʼятниця, 25 листопада 2011 р.

Як відчистити праску?

«Накип» на прасці утворюється досить часто, і без належної очистки суттєво псує її «розгладжувальні» якості. Віддирання закипілого бруду гострими предметами може утворити царапини на підошві, тож краще користуватись делікатнішими методами. Вибір способу повинен враховувати і конструкційні особливості праски (наявність дірочок для пари, тип матеріалу підошви тощо).
На «хазяйських» форумах зустрічаються переважно такі варіанти: відчистка оцетом, перекисом водню, содою, сіллю, розчинником для зняття лаку, милом, магазинними засобами від накипу. Думаю, що деякі з цих способів можуть шкодити здоров’ю праски, чи навіть людей (при вдиханні розігрітого розчинника, наприклад).
Кажуть, що досить просто і ефективно нагріту праску натерти милом, а коли трохи схолоне – просто змити його ганчіркою з водою.
При застосуванні оцту варто нанести його на вату (або ватні палички – напр., для дірок у підошві), і акуратно протерти при невеликій нагрітості (при холодній прасці неефективно, а при гарячій – неможливо, бо пече).
чистка утюга карандашом
Останнім часом дуже популярними стають так звані "олівці" від накипу, спеціально для прасок. Кажуть, що коштують вони від кількох гривень до 20-30грн., і взагалі є дуже ефективними. Проте, олівці деяких виробників теж добряче смердять при використанні.
На цьому малюнку з "олівцем" (взятому просто через пошук Google) все виглядає взагалі ідеально, але хто-зна, чи саме так воно в реальності, і чи з усіма типами накипу ось так легко...Чесно зізнаюсь, таким ще не користувались, то детально описати плюси чи мінуси поки не можемо.

Ми ж вдома досить давно користуємось таким способом: на чистий папір насипаємо достатньо солі (принаймні грам 100), сильно нагріваємо праску, і водимо нею безпосередньо по соляному шару. Залежно від ступеню закипіння, повна очистка відбувається за проміжок від 1-2 до 10-12 хвилин. За довгі роки використання (прасці вже більше 8) шкоди для поверхні не видно. Недавно пробували з йодованою сіллю, теж все нормально (при цьому вдихання йоду, мабуть, ще й корисне:).
Зауважу, що сіль навряд чи підійде для дірчастих підошв, там, мабуть, краще якась дієва рідина. Втім, у багатьох сучасних прасках передбачено й власний режим самоочищення. В кожному разі треба виважено вибирати свій спосіб, враховуючи конкретні можливості, параметри й ризики...




середа, 23 листопада 2011 р.

Як поставити пароль на документ MS Office?


Інколи треба захистити вміст документу від чужих очей, для чого передбачена процедура встановлення паролю.
У програмках пакету Майкрософт Офіс для цього вибираємо вкладку «Сервис», у ній «Параметры», а вже в ній – «Безопасность»:

понеділок, 21 листопада 2011 р.

Читання файлів у форматі djvu

формат djvu - компактне представлення відсканованих книг і документів
Djvu – це досить поширений формат для відсканованих документів (із однією з найцікавіших назв – «дежавю»). Найчастіше у ньому можна зустріти файли старих підручників, карт та ін (напр., на симпатичному нам сайті-бібліотеці twirpx.com мабуть, з третина всіх книг у djvu). Технологія формату передбачає суттєве стиснення відсканованих зображень за рахунок розділення на шари із різною роздільною здатністю (найвища – шар тексту, найнижча – для кольорового фону). В результаті досягається кількаразове зменшення загального об’єму файлу, часто ефективніше, ніж стандартне zip-стиснення чи перетворення в pdf. Наприклад, в середньому відсканована книжка з 300 стор. займатиме не 25-35, а 7-10 МБт.
Для відкриття файлів djvu є з десяток різних програм, що відрізняються розміром і функціональністю. Є повноцінні редактори (Djvu Editor), переглядачі DjVuLibre DjView, програми для читання з мобільних (напр., Alternate Djvu – для Symbian), плагіни для роботи у браузерах (DjVu Browser Plug-in) і т.д. Djvu Editor доцільно ставити, якщо є потреба не тільки читати, а й створювати djvu-документи з відсканованих матеріалів.  Для читання ж достатньо невеличких програмок DjVu Reader чи WinDjView. Остання займає мінімум місця (0,88 МБт), але прекрасно виконує основні функції. Крім цього, можна вибрати варіант без інсталяції. Користуюсь саме нею вже років 5, нарікань не мав.
Більше варіантів для скачування можна знайти, зокрема, на сторінках djvu.org/resources,   djvu.sourceforge.net, windjview.sourceforge.net/ru.

Дивіться також статтю "Надійний сайт для скачування безкоштовних програм"

пʼятниця, 18 листопада 2011 р.

Про відбілювання зубів в домашніх умовах

сода, лимон, перекис водню відбілюють, але можуть зашкодити; активоване вугілля безпечне й ефективне

Зараз є чимало всіляких «фабричних» засобів для домашнього відбілювання зубів – спеціальні гелі, стрічки, «стіки», капи з наповнювачем тощо. Однак часто хочеться користуватись чимось простішим і, звісно, дешевшим. 

 
Серед «зовсім домашніх» способів часто називають харчову соду, аптечний перекис водню,  лимон, настоянку дубової кори. Кажуть, що ідеальний результат дає перекис водню (пишуть також, що він входить до складу основних фірмових відбілювачів). В основному пропонують вмочувати у ньому вату, і нею інтенсивно протирати зуби; дехто на форумах навіть радить полоскати ним рот (по-моєму, це страшно). 
Але ж при відбілюванні важливо не пошкодити емаль! Як на мене, і сода (луг+абразив), і перекис (дуже сильний окисник), і лимон (лимонна кислота) можуть зашкодити (знявши із нальотом і якийсь шар емалі). Щодо настоянки дубової кори – колись використовував від пародонтозу, ясна справді укріпились, але зуби, здається, явно не білішали..
Тож для себе користуюсь іншим «народним» методом: час від часу чистити зуби звичайним (аптечним) активованим вугіллям. Воно є чудовим сорбентом, який поглинає всілякі дрібні часточки з поверхні, причому не хімічно, а завдяки надзвичайній внутрішній мікропористості. Одна його таблетка (можна й 0,5) береться на змочену зубну щітку, і далі розтирається по зубах «класичними зубочисними рухами». Можна й відразу таблетку розжувати в роті, а вологою щіткою «розповсюдити» її по всяких зубних закутках. Процес чищення звичайний (щоправда, буває значне слиновиділення), достатньо 2-3 хвилин. Наприкінці дуже бажано кількаразово ретельно прополоскати – інакше чорні частинки ще довго проявлятимуться між зубами. (Це не шкідливо, але може збентежити, а то й злякати непідготовленого співрозмовника:)).
Зуби реально стають значно білішими! Звичайно, не аж такими, як після спеціалізованих стоматологічних процедур, але справді помітно кращими.

четвер, 17 листопада 2011 р.

Де найкраще скачати книги?

В інтернеті безліч пропозицій скачати книги, підручники, курсові. Але на більшості сайтів асортимент досить бідний чи вузькогалузевий, і знайти справді потрібну книжку часто дуже-дуже важко.




Є й інша проблема: існують десятки (якщо не сотні-тисячі) сайтів-зловмисників, які, пропонуючи скачати конкретну електронну книжку, обманюють

середа, 16 листопада 2011 р.

«Правильний шлях» завантажень для Firefox і Сhrome

Ці браузери я досить-таки поважаю і, мабуть, найчастіше ними користуюсь. Втім, спочатку відчував певну незручність із скачуванням – файли завантажуються «без спросу», зразу при натисканні, і в якусь «невідому» папку. А потім шукай їх:).. Взагалі-то у списку завантажень можна клацнути по файлу правою кнопкою і вибрати «Показати папку (теку), що містить файл». То буває, наприклад D/Downoloads, С/Documents and Settings/Мої документи/Downoloads /D/Doc/Downoloads, D/Doc/Завантаження тощо…
Але насправді хочеться самому скеровувати файли і сортувати їх по папках напряму.
Для цього треба трошки налаштувати:

понеділок, 14 листопада 2011 р.

Як поповнити Webmoney через Приват-24

Досить простий і зручний спосіб. Щоправда, в інтерфейсі «Приват-24» його знайти не вдалось..
Хоча, взагалі-то, там (в інтерфейсі) є «екзотичний» варіант, поповнення виключно WMR: Вкладка «Коммуналка»-«Оплата в пользу российских получателей», далі в рядочку «Укажите вид услуг» вибрати «Платежные и обменные сервисы», а в рядку «Укажите получателя» - «WebMoney-Интернет-платежная система». При натисканні «далее» на новій сторінці треба ввести номер R-гаманця, номер телефону для смс, вибрати картку, з якої оплачувати та ввести бажану суму рублів (пише, що автоматично конвертується з гривень по їхньому курсу). Я пробував двічі (раз десь рік тому, другий ось зараз), платіж ніби нормально формувався (але з написом «На этот платеж будет начислена дополнительная комиссия в размере 4.5% от суммы»), був у «кошику», але коли доходив до етапу «завершить процесс», після довгих «роздумів» видавало «Возникла ошибка при передаче платежей на обработку. Ошибочный платёж забракован».

Тож вертаємось до простого способу поповнення WMU: заходимо на сайт webmoney.ua, вибираємо розділ Приват24-WMU, вводимо номер свого гаманця (з літерою U на початку) та бажану суму поповнення. Раніше при поповненні на 100 WMU з картки знімало 103.50 грн (3% + 50 копійок).Оновлено 21.01.2015
Тепер же пропонується 2 варіанти:
1) напівавтоматичний, за 1,5% комісії, але треба вручну вводити реквізити в інтерфейсі Приват-24 (щоразу генеруються нові):
Ніби нічого страшного.
Заходимо в Приват-24 через пароль-смс,
вибираємо розділ ВСІ ПОСЛУГИ - ПЛАТЕЖІ - ПО УКРАЇНІ,
ставимо галочку у квадратику "счет покупателя открыт в приватбанке"
і заповнюємо тільки три поля (щоб не помилитись, просто вставляємо скопійоване):
- номер рахунку отримувача
- призначення платежу
- сума
(одержувач, ЄДРПОУ, МФО - того всього не треба) 
Далі ПРОДОВЖИТИ-ДО КОШИКУ-ПІДТВЕРДИТИ. На перший раз прийде ще одна підтверджуюча платіж смс, а наступні рази оплата вже йде і без неї.
Після цього треба почекати пару хвилин (пишуть, що 2 хв.) після проведення платежу банком, і рахунок-гаманець Webmoney автоматично поповниться (щоправда, на перший раз час може бути більший, в мене було до години).

2) автоматичний варіант, який і був раніше, але тут вже комісія 2,6% (хоча це все одно менше, ніж було колись).
вводиться бажана сума, номер гаманця, висвітлюються комісійні поповнення через Приват-24
(цей скриншот старий, але зараз вигляд той самий, тільки сума з комісією висвітлюється інша)
Вводимо код підтвердження, тиснем «далее» - висвітлюється сума списання, а потім «оплатить».
Після цього нас переправляє вже на сайт привату («Вход в Приват-24»), стандартна процедура входу з кодом в смс, а далі – сторінка оплати з усіма реквізитами. Тут знову приходить смс з кодом «пароль платежа», вводимо код і тиснем «подтвердить». ВАЖЛИВО: на цій сторінці треба переконатись, що висвітлений номер саме тієї карти, з якої хочемо оплатити. Якщо то не так, то просто вибрати в тому віконечку іншу, потрібну (бо буває, що стоїть, напр., номер «копілки» без грошей – тоді платіж не пройде, або ж кредитки, з якої не хочеться знімати (крім того, з кредитки ще бере додаткову комісію – як за зняття готівки).
Далі система трохи думає (секунд 10-30), після чого пише «Состояние платежа: успешно» або «Спасибо. Ваш платеж успешно выполнен». Рахунок відразу поповнюється. Неодноразово користувався, все нормально працювало (якщо ж раптом платіж не проходить - теж все вирішується).

Дивіться також:

Webmoney за СМС - можливо, але нереально дорого

Кілька способів поповнення Webmoney. Відгуки з власного досвіду



вівторок, 8 листопада 2011 р.

Куди подіти опале листя?

Компостування та переробка листя для виготовлення органічних добрив От таке одвічне (хоча й сезонне) питання постає перед «землевласниками» щороку. Але більшість продовжує вирішувати його «традиційно» - спалюванням.
Нагадаємо, що це, по-перше, незаконно (порушує окремі статті адміністративного кодексу), а по-друге – насправді шкідливо! Навіть якщо рослинки зростали в екологічно ідеальних умовах, при їх спалюванні все одно утворюються шкідливі оксиди азоту, чадний газ тощо. При цьому вологість листя сприяє більшій «їдкості» диму і більшому утворенню СО.
На власному досвіді перевірена ефективність деяких інших варіантів:

1) зібране листя використати для утеплення дерев, кущів, квітів – нагортаючи його навколо них. Крім того, що цей шар буде теплоізолюючим, при перепріванні листя утворюватиметься додаткове тепло;
2) завантажити листя у компостну яму (або просто яму, яка стане потім компостною, або в невеличку загорожу)  - воно перепріє і перегниє, ставши хорошим добривом (хоч тут треба зазначити, що процес цей може не бути швидким, «готовий продукт» може утворитись вже й на першу весну, а може й через рік-півтора);
3) приорати чи прикопати листяний опад – знову ж цінне добриво;
4) можливо, багатьом наймиліший варіант:) – не робити нічого! Листя не збирати, не палити, не перекопувати! Скажете, негарно? Не завжди! По-перше, триваліший час довкола збережеться тепла жовто-осіння, а не холодно-порожня  гама кольорів (для багатьох це насправді важливо, нехай і підсвідомо!). По-друге, земля пізніше відчує заморозки. І, нарешті, по-третє, - листя може «самоліквідуватись» завдяки «природній підмозі». Біля своєї садиби вже багато років помічаємо, як незібране листя через тиждень-два збивається в окремі купки, в яких окремі листочки стають ледь не вертикально, і поступово, але досить швидко, занурюються у ґрунт. Інтенсифікується процес вечорами-ночами і супроводжується досить голосним шурхотом.. Виявилось, що це справа «рук» звичайних дощових черв’яків! Вони за кілька тижнів фактично очищали «підконтрольну» їм площу (за винятком деяких поодиноких листків), тим самим підживлюючи і розпушуючи землю.. Втім, на іншій ділянці (з нестачею черв’яків) чимало листя долежувало до весни..
Тож у кожному випадку вибір способу утилізації листя може бути іншим. При цьому, мабуть, найголовніший принцип «не нашкодь!» - собі, сусідам, грунту, повітрю, воді… Тому інколи, коли впевнені в забрудненості листя – краще просто вивезти/здати його на організоване сміттєзвалище.

пʼятниця, 4 листопада 2011 р.

Як прочитати файл docx? Частина 2. "Стаціонарні" варіанти

У попередньому дописі ми розглянули, як можна швидко перетворити файли «.docx» у звичніші (поки що) файли формату «.doc» засобами онлайн-конвертації. А зараз розглянемо деякі «стаціонарні» варіанти.

середа, 2 листопада 2011 р.

Як забити цвях, щоб не розколоти тонке дерево?

зрізаний гостряк цвяха не дасть розколотись планці
Нерідко в господарстві доводиться виконувати якісь роботи, що потребують скріплення тонких дерев’яних деталей (4 – 10 мм) цвяхами. І якої б малої товщини цвяхи ми б не підбирали, часто вони «залюбки»  розколюють ті самі деталі, в чому багато хто з нас переконувався на власному досвіді.
Чому так відбувається? Бо загострена частина цвяха при прониканні у деревину розсуває у боки її волокна. Проблема не виникає, якщо частина конструкції масивна. Коли ж деталь досить малого розміру, загальна її пружність  не є достатньою, і вона тріскає.
Чи є вихід з такої неприємної ситуації? Є, причому вирішення проблеми не є складним.
Для того, аби уникнути розколювання, загострену частину цвяха варто відкусити, а краще запиляти (спиляти край, - як на малюнку справа). В такому разі запиляна частина набуде форми циліндра, і вже не розсуватиме волокна деревини, а буде їх ніби проривати чи вибивати з тонкого дерева. Тим самим лінійні розміри деталі не збільшаться, що, у свою чергу, не буде призводити до критичного наростання  внутрішніх напружень і розтріскування.

понеділок, 31 жовтня 2011 р.

Обнулити датчик рівня чорнил у принтері

У кожному струменевому принтері є так званий "памперс", або абсорбер, який вбирає технологічні залишки чорнил. При досягненні певного критичного рівня наповненості, принтер починає видавати повідомлення типу "контейнер для відпрацьованих чорнил майже повний", а через деякий час вже відмовляється друкувати, говорячи "контейнер для відпрацьованого чорнила переповнений".
Тоді, в принципі, потрібно цей контейнер промивати або міняти.
Хоча в більшості випадків на перший раз достатньо просто програмно скинути датчик рівня.

Проста (й цікава) вправа для шиї

вправа для розробки шийних хребців, м'язів, координації
Хотів почати із словосполучення "здорова шия"..Усвідомив, що зустрічається воно рідко, та й то, скоріш, у значення "велика, широка":)...(на відміну від, скажімо "здорове серце"). Мабуть, то свідчить про недостатню увагу до здоров'я саме цієї частини людського тіла. А дарма... Адже неполадки із шиєю швидко відбиваються на кровопостачанні голови-відповідно мозку-відповідно всього організму.


Найчастіше проблеми шийного відділу пов'язані із остеохондрозом (який однозначно загострюється при малій рухливості).
Основи профілактики і лікування остеохондрозу - правильне харчування-правильний обмін речовин+значна рухова активність.

Отож для відсутності застою крові та лімфи, "засолення" хребців, дуже ефективною є проста вправа, яку колись мені нарадив один хороший лікар:
"цифрування шиєю" - тобто описування головою в повітрі цифр (1,2,3,4,5...). Цікаво, що без тренування перші рази не так і "далеко" можна було долічити - до 8-10, а далі трохи паморочилось в голові. Втім, за місяць вже міг дотягнути й до сотні і далі (хоч далі втомливо і нецікаво).
Вправу можна вдосконалити - "писати" почергово кожну цифру і стандартно, і "вивернуто" (справа наліво) - то дає рівномірність руху м'язів і хребців.
Загалом регулярне заняття такою вправою однозначно покращує стан і шийних хребців, і мозкового кровопостачання. Крім того, на відміну від "традиційних" колових рухів, в нашому випадку краще тренується координація тіла. Для ще ефективнішого розвитку вестибулярного апарату можна "цифрувати", стоячи на одній нозі (насправді ефективно і прикольно:).

Як створити файл pdf?

Формат pdf є одним з найпоширеніших, він придатний для відображення і тексту, і графіки, й інтернет-сторінок. Більшість електронних бібліотек надають свої ресурси теж у pdf (наприклад, наукові статті на сайті бібліотеки Вернадського), більшість технічних інструкцій у ньому ж, і чимало сайтів вимагають саме такого формату для завантаження публікацій.
Для створення  pdf -файлу "з нуля" потрібна корінна програмка від Adobe Acrobat, яка, на відміну від поширеного «читача» Acrobat Reader, не є безкоштовною.
Тому  найпоширенішим варіантом є переведення (конвертування) в pdf документів, створених в інших програмах.
Це можна зробити і в онлайні, і «на місці», на своєму комп’ютері.
Особисто я користувався як спеціалізованими онлайн-конверторами для pdf:
  • freepdfconvert.com,
  • pdfonline.com,
  • doc2pdf.net/ru,
так і універсальними: zamzar.com, freefileconvert.com (останнього вже згадував добрим словом при перетворенні .docx).
Процедура онлайн-перетворення для користувача проста: вибрати свій файл для завантаження і натиснути «convert». Інколи проміжним кроком ще треба вибрати формат, або ж вказати бажану назву майбутньоствореного файлу (бо не всі підтримують вихідне, первинне ім’я).
Крім того, більшість з онлайн-конверторів пропонують ввести свою емайл-адресу (серед названих тут без цього обходяться doc2pdf.net/ru і freefileconvert.com), і вже на неї висилають перетворений файл. У випадку із zamzar.com мені лист-відповідь прийшов не зразу, а хвилин за 10, причому не з самим файлом, а з посиланням на нього, що взагалі-то не є зручно.
Дуже обширний список сервісів по роботі з pdf є, напр., на blogwm.ru/mastering-pdf/.





Надійніший і постійніший спосіб – встановити невеличку програмку установки віртуального pdf принтера. Серед найвідоміших – PDF Creator, NovaPDF, dopdf

Найсимпатичнішою з них для мене виявилась dopdf – невибаглива, маленька (4 Мб), простенька, безкоштовна, з підримкою в т.ч. української мови. Функціональність дещо менша, ніж у  PDF Creator, але більшості юзерів то байдуже, повністю вистачає наявної.
Отже, йдемо на офіційний сайт http://www.dopdf.com/uk/,  вибираємо «завантажити». Запускаємо отриманий файл, з усім погоджуємось (або ні:) - напр., не беремо як принтер за замовчуванням) і тиснемо «далі». Програмка швидко встановлюється на наш комп’ютер, і з’являється як у списку програм, так і в списку підключених принтерів.
Після цього відкриваємо потрібний нам файл, тиснемо Ctrl+P (файл-друк), і у вікні друку вибираєм dopdf:
вибираємо віртуальний принтер для створення pdf-файлу
  
Далі ОК, з’являється нове віконце:

можна вибрати якість (для тексту Small вистачає), місце завантаження, опції по замовчуванню

Можна просто ОК, а можна щось за бажанням позмінювати – місце для нового файлу, роздільну здатність тощо. 






ОК – і за кілька секунд (ну зрідка більше) наш файл у форматі pdf! Готовий до перегляду, завантажень, копіювань.

Де перевірити швидкість інтернету


Один з найпростіших способів – подивитися на швидкість закачки файла у браузері чи менеджері завантажень
Так це виглядає, наприклад в Мозіллі:
показується поточна швидкість, об'єм закачаного від загального та орієнтовний час закінчення
Але не завжди швидкість завантаження відповідає реальній швидкості інету (через обмеження сайтів, провайдерів, завантаженість каналів тощо). Наприклад, безплатне скачування файлів з letitbit.net чи depositfiles.com часто обмежується швидкістю в 50 Кб/с.
Тоді йдемо до безкоштовних мережевих сервісів з визначення швидкості.
Найпопулярніший з них - http://speedtest.net (пишуть, що в них вже майже 3 млрд тестувань). Заходимо, вибираємо потрібну мову (щоправда, поки без укр.) і натискаємо «Начать проверку» («Begin test»). То може зайняти від кількох секунд до кількох хвилин. Результат виглядає так:
показано зафіксований пінг (час відгуку), вхідна та вихідна швидкість
В цьому випадку швидкість завантаження становить рівно 2 Мегабіти за секунду, швидкість надсилання даних – 1,89 Мегабіт за секунду*.

Інший подібний сервіс, яким часто користуюсь – на http://2ip.ru/speed/. Після натискання «тестировать» через 0,5-1 хв. (здається, трошки довше, ніж на попередньому) з’являється інформація про вашу IP-адресу, провайдера, пінг, вхідну та вихідну швидкість інету. Також можна скопіювати код інформера про замір для вставки десь на форумі, блозі чи сайті.
Крім того, цей же сайт пропонує унікальну, за їх словами, послугу - багаторазове вимірювання швидкості вашого з’єднання, для отримання максимально точних даних. Для цього треба вибрати період тестування (від 1 до 10 годин) і періодичність замірів (від 5 хв. До години). Після заданих періодичних вимірювань вам надається усереднений результат (на сайті або через e-mail). Не скажу, що це зручно, але іноді, мабуть, доцільно.

Дехто каже, що замірам з найбільш популярних сайтів не завжди можна довіряти, бо провайдери дають їм пріоритет (відповідно при заході на них швидкість буде вищою від реальної). Думаю, що таких небагато (можливо, більше серед безпровідних?), але в будь-якому разі, чим більше замірів на різних сайтах-тим більшою буде точність результату..





*Швидкість з’єднання найчастіше виражають в (кіло, мега)бітах за секунду, а об’єм файлів – в (кіло, мега)байтах. Пам’ятаємо, що один байт містить 8 біт!
Тож якщо провайдер заявляє швидкість в 3,2 Мбіт/с, це означає максимальну швидкість закачки 3200 / 8 = 400 Кб/с; відповідно при такій швидкості файл розміром 2 Мб (напр., цифрова фотографія) буде завантажуватись за 5 секунд

субота, 29 жовтня 2011 р.

Як прочитати файл docx? Частина 1. Онлайн Варіанти

.docx - це формат документів Word, створених у нових версіях MS Office (з 2007). Він не читається старішими версіями, що створює незручності багатьоом користувачам.
Щоб відкрити/прочитати/редагувати такий файл у давніших "Вордах", треба перетворити його у звичайний .doc формат. В інтернеті є чимало сайтів-конвертерів, які такі перетворення роблять.
Наприклад, сайт http://www.doc.investintech.com спеціалізується саме на конвертації док-файлів, у них цей сервіс безкоштовний і не вимагає реєстрації чи вашої адреси.

Навпроти стрілки STEP1 відкриваємо «Browse», і у відкритому вікні вказуємо розташування потрібного нам файла  docx. Після натискання «відкрити» (Ок), кілька секунд пише «converting», після чого висвічується STEP2 з написом типу «все класно прочиталось, завантажуйте». Натискаємо навпроти цього напису «Download»
convert-docx-step1-2
 І потрібний файл завантажується вже у «рідному», «всякочитабельному» форматі .doc.

Інший симпатичний конвертор: http://freefileconvert.com. Потужний безплатний сервіс конвертації десятків найпоширеніших типів файлів (текстових, графічних, відео і т.д.).
Відкриваємо вкладку Convert file, у ній  
1) Input File, вибираємо шлях до потрібного файлу. Переходимо до  
2) Output Format – вибираємо, у що нам треба перетворити (в нашому випадку - .doc).
convert-docx-output format
І, нарешті
 3) Convert – тиснемо  кнопку. Іде процес перетворення, який супроводжується написами типу «може зайняти кілька хвилин», «не оновлюйте зараз цю сторінку» тощо. Потім виринає ось таке:
на виході файл у потрібному форматі та в архіві

Внизу, як бачимо, видає 2 лінки – один власне у форматі .doc, а інший – заархівований (тут «585» -назва мого файлу). Можна скачати обидва, або будь-який з них.
В умовах використання цього сервісу не пише нічого страшного (по суті зняття відповідальності за будь-які можливі ризики+нагадування відповід.користувача за непоширення всякої гадості). Але й чітко заявлено, що завантажувані нами файли зберігаються на їхніх серверах (пишуть, що з метою виправлення помилок:), відповідно безпека і конфіденційність зовсім не гарантується… так-от.
Є й дещо інший варіант. Завантажуємо «незрозумілий» файл собі на пошту (наприклад, пишемо заготовку нового листа, вклавши у нього «наш» файл, і куди-небудь його відправляємо, або ж зберігаємо лист як чернетку). Потім відкриваємо чернетку (або листа у папці «надіслані»), і навпроти вкладеного файлу вибираємо «подивитись» чи «переглянути» (а не «завантажити»).  Лист відкриється в браузері програмними засобами поштового сервера (принаймні на Яндексі та Gmail це точно працює). Якщо ж раптом в браузері не відкриваються такі файли, можна встановити аддон (додаток) Google Docs Viewer, який дозволяє прямо з браузера переглядати основні типи текстових чи графічних документів.  (такі є, наприклад, для Google Chrome, Mozilla FireFox).
Втім, названі способи все ж є «одноразовими», тимчасовими. Про інші варіанти – в другій частині.

Див.також 

четвер, 20 жовтня 2011 р.

Як прочитати файли «smi», «smo»



Файли з таким розширенням генерувались з смс-ок у «сіменсах». Зараз це, мабуть, вже не актуально – сіменсів не виробляють (жаль!), але може в кого зберігся на компі якийсь архів перекачаних смс – звичайні текстові редактори їх не бачать (і зміна кодування в них геть нічого не допомагає).
В такому разі я користувався 2 шляхами

Що можна взнати про сайт?

Взнавати інформацію про конкретний сайт (домен) чи ІР-адресу можна завдяки сервісу Whois, який надається багатьма ІТ-компаніями. Ось адреси деяких їхніх сайтів:
Зайшовши на потрібну сторінку, треба ввести у відповідне поле ІР або адресу домену, що Вас цікавить. У більшості адреса вводиться без http:// чи www. Вводимо, для прикладу

неділя, 9 жовтня 2011 р.

Простий спосіб "стиснути" фотографії


Стандартні цифрові фотографії мають розмір в середньому 1-2 мегабайти. Інколи це створює незручності - файли зображень займають багато місця, довше завантажуються, скачуються тощо.
Крім того, на деяких сайтах існує ряд обмежень на максимальний розмір завантажуваних файлів.
Щоб уникнути цих проблем, варто файли "стискати". Це можна робити у багатьох графічних редакторах, часто навіть регулюючи співвідношення стиснення та якості. Серед них найпоширенішим є, мабуть Microsoft Office Picture Manager - стандартна програма із набору Microsoft Office (разом із "Вордом", "Екселем" etc є фактично у кожного користувача Windows).
Отже, знаходимо потрібне фото, тиснемо правою кнопкою миші та вибираємо "открыть с помощью-Microsoft Office Picture Manager". Відкривається зображення, а далі у верхній панелі натискаємо "рисунок-сжатие рисунков" (або ж "изменить рисунки"-"сжатие рисунков", "змінити рисунки - стискати-рисунки").
При цьому на правій панелі з'являються такі варіанти:
Знизу відображається початковий розмір файла і очікуваний, залежно від вибраного способу. Наприклад, при вихідному розмірі зображення 1,5 МБ стиснення "для документів" дасть розмір 200-400 КБ, "для веб-сторінок" - 15-50 КБ, "для повідомлень електронної пошти" - від менше 1 до 6-8 КБ. Вибираємо потрібне, тиснемо "Ок", і "файл-зберегти як" (бажано зберігати під новим іменем, щоб не втратити первинний якісний файл). От і все.. Насправді ця операція займає секунди..

пʼятниця, 7 жовтня 2011 р.

Як відключити тачпад у ноутбуці?

відключення тачпаду в ноутбуці
Така проблема виникає досить часто, коли при підключенні зовнішньої мишки тачпад не відключається. Тоді найбільше дратує випадкове торкання при друці, що перекидає курсор в зовсім інше місце.

Варіанти рішення є різні:
1) комбінація клавіш для відключення. Це наприклад Fn+F8   або ж Fn+F9, Fn+F10, Fn+F7 тощо (яка саме клавіша, можна взнати, придивившись до F-ряду: на ній, як правило, є  стилізоване зображення тачпаду);


2) поставити просту програмку «touchfreeze» (http://code.google.com/p/touchfreeze/), яка автоматично відключає тачпад при наборі тексту;


3) змінити параметри підключення через панель управління або диспетчер пристроїв. Вибрати розділ «Миші та інші вказуючі пристрої», далі відкрити конкретний пристрій (може бути за назвою фірми, або просто «PS/2 –сумісний пристрій»), вибрати «відключити» (Disable)


4) при налаштуванні відповідного драйвера встановити параметр «відключати при під’єднанні зовнішньої миші» (така функція доступна, наприклад, для лінії synaptics)


5) якщо значок тачпаду є у треї, натиснувши на нього, вибираємо вкладку «Параметри», ставимо галочку навпроти «отключать внутреннее указывающее устройство при подключении внешнего указывающего устройства к порту USB»


6) коли з якихось (дивних) причин все вищенаведене не підходить, є ще «збочений» варіант: примусово назначити для тачпаду «чужі», непідходящі драйвери...

7) "відчайдушний" варіант:  зняти клавіатуру, знайти під нею шлейф тачпаду та  від’єднати його… 



Ранкова пробіжка може бути шкідлива..?

при пробіжці вздовж доріг інтенсивніше поглинаємо вихлопні гази
Саме до такої думки бувало, підштовхував свій організм, коли вранішній біг аж ніяк не не додавав бадьорості..
З цього зробив для себе такі висновки:
- шкідливо бігати по автодорогах чи біля них. До речі, саме ранкові години (від 7 до 9) мають чи не найбільшу завантаженість транспортом. Тому, по-перше, є ризик ДТП, по-друге, на повні груди вдихаємо відпрацьовані гази автомобілів, які містять купу отруйних речовин (дія яких може й не виявлятись відразу, але накопичуватись з часом). При цьому в процесі бігу ми поглинаємо в рази більше «шкідливостей», ніж у стані спокою чи навіть ходьби;
- зранку повітря, як правило, значно вологіше, часто з туманом – що само по собі дещо утруднює  дихання і збільшує навантаження на організм. Крім того, вологе повітря утримує в собі значно більше забруднюючих речовин, аніж сухе;
- якщо бігти відразу після сну, не розім’явши м’язи і не ввійшовши в «денний ритм», організм замість бадьорості отримує стресове навантаження;
- пробігаючи великі відстані зранку, ми затрачаємо чимало енергії, відповідно часто мимоволі знижуємо свою продуктивність в подальших роботах, або ж банально швидше втомлюємось;
- щоденний інтенсивний біг вранці викликає звикання! Це кажу, звісно, напівжартома, але тільки напів.. Кілька знайомих спортсменів, що пробігали щоранку по 7-12 км, жалілись на страшенну «ломку», коли якогось дня з певних причин (напр., дальні поїздки) їм не вдавалось здійснити звичну ранкову пробіжку…
Хорошою ж альтернативою ранковим пробіжкам вважаю невиснажливу, але «багатогранну» ранкову зарядку, тривалі піші прогулянки, рухові ігри (не зранку). Бігати ж з оздоровчою метою варто небагато (300-500м), не щодня, подалі від автодоріг (в парках, на луках тощо) і не зранку. ІМХО… 
Ще один варіант - власне спортзал чи домашній тренажер. Це не так природньо й романтично (хоч "придорожня романтика" міста теж виглядає сумнівно:)), але "дешево, надійно і практично"©. "Пробіжка" в тренажерному залі теж має свої нюанси. Наприклад, відсутність зміни пейзажів. На щастя, є чимало засобів у боротьбі з нудьгою на біговій доріжці. В будь-якому разі в такому тренуванні менше небезпек, натомість більше можливостей регулювати власне навантаження, не відволікатись на зовнішню обстановку, дихати незабрудненим повітрям.
Власне, кожен вибирає сам, виходячи з власних можливостей (і переконань). Але більше інформації - більше можливостей для правильного вибору!